Якщо Вам набридла реклама на нашому сайті вастановіть будь-ласка у Вашому браузері AdBlock! Оберіть свій браузер: Opera, GoogleChrome, Mozilla Firefox
Наш Центр приносить вибачення за незручності зв'язані з рекламними банерами на нашому сайті. Ведуться роботи по вирішенню цих проблем

Меню сайта

Що робити, коли дитина краде?
Чому діти крадуть? Над такими питаннями розмірковують не тільки батьки та педагоги, а і психологи


Якщо до таких злодійкуватих дій вдаються діти з неблагополучних сімей, то тут усе нібито зрозуміло. А найперша причина в тому, що в таких хлопчиків і дівчаток практично відсутнє виховання.

Девіантна поведінка дітлахів. Батьки семирічного Романчика вже кілька років як розлучились. Так сталось, що хлопча живе в татуся, а мама забирає його лише на вихідні.

- Якось, коли синок був зі мною, мені довелось ненадовго вийти з квартири, - розповідає нашому журналу жінка. - Свій гаманець із грішми я залишила на столі. Тільки ввечері помітила, що грошей там уже не було. На щастя, сума була незначною.

Матуся не хотіла вірити, що гроші з гаманця поцупив її синок. Але в наступні вихідні історія повторилась.

Чому діти крадуть? Над такими питаннями розмірковують не тільки батьки та педагоги, а і психологи. Якщо до таких злодійкуватих дій вдаються діти з неблагополучних сімей, то тут усе нібито зрозуміло. А найперша причина в тому, що в таких хлопчиків і дівчаток практично відсутнє виховання. До крадіжок їх спонукає звичайне бажання вижити. А ось чому крадуть діти із благополучних сімей, у яких, до речі, з вихованням нібито все гаразд?

Крадіжки, вчинені дітьми, психологи називають девіантною поведінкою, тобто такою, що є відхиленням від стандартних і звичних норм і правил. Вони стверджують, що чималу роль у цьому відіграє ще й вік «новоспечених злодюжок».

- Вік від чотирьох до шести років уважається раннім. У цей період у дитини тільки формуються нормативні цінності та звички. Тому зрозуміло, що в такий період подекуди можуть бути й маленькі крадіжки, - розповідає черкаський психолог Ольга Овчаренко. - Звичайно, це явище не закріплене і зовсім не свідчить, що в майбутньому дитина стане на злочинний шлях.

Прикладів такої поведінки безліч. Наприклад, дитина принесла зі школи чи дитячого садочка чужі речі. І перша думка, яка з'являється в татусів і матусь, - річ крадена. Найімовірніше дитина почує подібні слова: «Навіщо ти приніс додому чужу іграшку?», «У кого ти її вкрав?», «Я ж тебе не вчила красти!», «Як ти посмів украсти?», «О Боже! Мій син злодій»... Навряд чи ці або схожі висловлювання справлять позитивне враження на дитину. Спостереження психологів доводять, що інколи діти просто можуть обмінятись на певний час своїми речами, чи то книжками чи іграшками. Тому робити з цього катастрофу в жодному разі не треба.

Неприємні казуси на батьків можуть чатувати в супермаркетах. Треба бути особливо уважним, а краще передбачливим, беручи дітлахів із собою до магазинів. Справа в тому, що на дітей тут чатує чимало спокус, наприклад, різноманітні цукерки чи іграшки. У результаті дитина почне казати матусі, що хоче собі ту чи іншу річ. Звісно, любляча матуся може задовольнити примхи свого чада. Але так відбувається не завжди. І коли заклопотана своїми покупками мати каже дитині, що не придбає їй те, що та хоче, остання може просто непомітно покласти до своєї кишені уподобану річ. Одним словом - украсти. Ось він - маленький клептоман! Такі дії навряд чи не помітять охоронці. Відтак, червоніючи перед працівниками магазину, мати на очах у всіх оточуючих почне присоромлювати, а то і кричати на дитину. Навряд чи така поведінка піде на користь хлопчику чи дівчинці. Річ у тому, що на ґрунті такого приниження в підсвідомості дитини можуть закластись підвалини психологічної травми. А проявитись вона може в будь-якому віці, не виключено, що і в дорослому, наприклад, у вигляді систематичних спроб украсти.

Що ж робити батькам? - Якщо дитина й поцупила щось із прилавка, не варто на неї відразу та привселюдно кричати, - рекомендує Ольга Овчаренко. - Краще самотужки розібратися з персоналом магазину, наприклад, придбати прихвачену дитям річ чи віддати її назад і просто ввічливо попрохати вибачення. А з дитиною розмовляти вже за стінами магазину, краще за все - удома.

Така розмова не повинна мати агресивну форму. Найкраще розмовляти з дитиною спокійним і виваженим тоном. Важливо також те, щоби хлопчина чи дівча зрозуміло, що вчинило неправильно. І вже наступного разу дитина навряд чи дістане щось із прилавка та покладе собі до кишені. Якщо ж така спокуса й виникне, то у свідомості дитини сплинуть батьківські слова, і це зупинить спробу поцупити.

- А вся справа в тому, що дітлахи не можуть відокремлювати такі поняття, як «треба» та «хочу». У них превалює твердження «хочу». Діти емоційні, вони не можуть пояснити, для чого їм потрібна та чи інша іграшка, - тлумачить черкаський психолог. - Можливо, їм просто сподобався колір тієї чи іншої речі.

Ідеальний варіант, коли, ходячи по супермаркету, мама не задовольняє забаганки дітей, а врівноваженим тоном розповідає, що збирається придбати, та пояснює, навіщо та чи інша річ необхідна. Наприклад, розсудлива матуся каже: «Сьогодні ми з тобою купимо це..., бо воно необхідне ось для чого...». Ось такі нескладні премудрості не лише зацікавлять дитину, а й відіб'ють у неї бажання взяти щось непомітно із прилавка.

- У будь-якому разі, у віці чотирьох-шести років діти, так би мовити, тільки пробують красти, - констатує психолог. - У дитини ще немає жодних закріплених навичок. Це грає батькам на руку, бо в цьому разі їм буде набагато легше відучити своє миле дитя від згубної звички.

Крім того, психологи кажуть, що інколи про дитячі крадіжки ... треба забувати. Так чинити передусім слід у тому разі, коли дитина поцупила якусь незначну дрібничку.

- Звісно, про це можна поговорити, з'ясувати причину такої поведінки, - додає Ольга Василівна.

Якщо ж дитя усвідомило неправильність свого вчинку, то більше про це не треба пригадувати. Адже в дитячій свідомості вже й так закріпиться установка, що красти не можна. А постійне нагадування про злополучний випадок здійснюватиме негативний вплив на дитя.

- Поговорили й назавжди забули, - пояснює психолог. - Бо коли вже дитина раз усвідомила ганебність свого вчинку, то навряд чи їй буде приємно знову і знову слухати про нього з вуст батьків.

Чому ж діти крадуть? Причин, чому діти вдаються до крадіжок, може бути чимало. Психологи стверджують, що кожний такий прояв необхідно розглядати індивідуально, адже до кожної дитини необхідно знаходити особливий підхід. Наприклад, актом крадіжки діти можуть привертати до себе увагу. Частіше за все такі історії бувають у тих випадках, коли дорослі не приділяють сину чи донці належної уваги або ж проводять з ними замало часу.

Матеріальні обмеження теж часто стають причиною крадіжки.

- Потяг до крадіжки в дітей може бути закладений генетично, - розповідає пані Ольга. - Тобто якщо хтось у родині мав схильність до крадіжок, то не виключено, що таке «вподобання» передасться й дітлахам.

Особливе занепокоєння мають викликати систематичні крадіжки дітей. І звичайною розмовою тут навряд чи вдасться зарадити. Та й зусиль самих батьків, напевно, буде не достатньо.

У таких випадках знадобиться допомога психологів. Вони вже точно кваліфіковано з'ясують причину, через яку дітлахи крадуть, і підкажуть батькам, як слід діяти в тому чи іншому випадку.

- Передусім необхідно з'ясувати глибинні причини, через які діти здійснюють неправильні вчинки, у нашому випадку це крадіжки, - розмірковує Ольга Овчаренко. - Психологи беруть до уваги всі можливі аспекти, зокрема те, як здійснюється виховання дитини в родині, як вона поводить себе з однолітками. У крайніх випадках, щоб знайти вихід із ситуації та «відучити» дитя від крадіжок, залучають ще і психіатрів. Саме вони встановлюють генетичну схильність дітей до крадіжок. Може, у них розвилась клептоманія, тобто залежність від крадіжок.

Коли крадуть підлітки... Крадіжки, скоєні вже в підлітковому віці, мають більш серйозний характер. Справа в тому, що підлітковий вік характеризується як фізіологічними, так і психологічними особливостями розвитку. У результаті вони намагаються довести оточуючим, що вже дорослі.

Часто в підлітковому віці дітям здається, що дорослі їх зовсім не розуміють, а власних батьків інколи сприймають як ворогів. У таких умовах підлітки часто потрапляють до сумнівних компаній, їх здається, що саме в колі таких осіб їх зрозуміють. А щоб у таких колах довести свій авторитет, діти інколи здійснюють крадіжки.

Серед інших причин злодійства психологи вбачають неправильну поведінку батьків у вихованні своїх чад. Відбувається це тоді, коли дорослі залишають дитину наодинці, не беруть участі в її дозвіллі.

- Дитина сама вибирає, куди виплеснути власну енергію, - каже психолог. - І часто-густо спрямовує її в неправильне русло.

А інколи батьки складають для дітей цілісінькі списки заборон. Так би мовити, «того не роби, того не бери і це теж не можна». Натомість у дійсності наявність багатьох заборон може спрацювати в точності до навпаки - дитина буде робити все те, що батьки окреслили одним словом - «не можна». Тож і виходить, що коли дорослі кажуть «красти не можна», діти так і простягають руки до недозволеного. Недаремно й вислів існує: заборонений плід - солодкий! Ось і потерпають батьки від власноручно встановлених для дітей правил.

Тому, щоб убезпечити себе від такого, психологи рекомендують не вигадувати для дітлахів закони, а просто у процесі звичайної розмови пояснити їм, які небезпеки можуть спіткати тих, хто краде. Дуже важливо повсякчас запитувати в дітей, що вони думають із цього приводу. Таким чином дівчатка та хлопчики самі зможуть зробити правильні висновки.

Що робити вчителю? Якщо дитина щось поцупила, і це помітили педагоги, в жодному разі не варто присоромлювати «злодюжку» перед усім класом. Учитель повинен застосовувати тільки індивідуальний підхід, тобто треба поговорити з дитиною віч-на-віч. Не завадить у цьому разі й окрема спокійна розмова з батьками. Зводити до купи дорослих і малих не варто, бо від дитини вчитель може отримати одні пояснення, а від батьків - інші. У результаті можна буде об'єктивно проаналізувати ситуацію, можливо, дитина краде через проблеми в сім'ї. У цьому разі по допомогу варто звернутись до психолога.

- Якщо ж з'ясується, що у крадіжці задіяна не одна дитина, а кілька, то лише в цьому разі виносити проблему на весь клас, - констатує Ольга Овчаренко. - Або ж якщо крадіжки й після розмови не припиняться та набудуть систематичності. Головне ж при цьому мудрість вчителя.

Що штовхає дитину переступити норми моралі і почати красти? І як можна уберегти підлітка від невірного кроку? 

Звинувачення у крадіжці - справа серйозна. Адже крадіжка - свідоме порушення моральної норми «не брати чуже». Коли справа стосується дошкільнят, вони швидше беруть речі без попиту (тому що маленькі діти не володіють моральними нормами і не зовсім уявляють собі, що можна робити, а що ні). Інша справа, якщо брати чужі речі або гроші починає підліток. Але чим би не були викликані крадіжки, не можна на дитину відразу вішати ярлик «злодій». Це викличе негативну реакцію підлітка. І він може на зло продовжити правопорушення, бо в його підсвідомості вкорениться «все одно я злодій, а значить, буду красти і далі». 

Крадіжка проявляється по-різному. Іноді підліток приносить додому чужі речі і пояснює це тим, що йому подарували або «подруга дала на час поносити». А можуть просто пропадати гроші з гаманця. Спочатку дрібними сумами, щоб не помітили, потім більшими. Багато батьків на це спочатку закривають очі і ніби не бачать. Прозріння приходить потім, коли подібне починає відбуватися систематично. Іноді про те, що дитина почала красти, батьки дізнаються від сторонньої людини: вчителя, сусіда, батька іншої дитини. Тоді почуття безпорадності і провини батьками відчувається найбільш гостро. До цоьго почуття домішується ще й сором. І це дає протилежні реакції. 
Іноді батьки грудьми кидаються на захист своїх дітей і починають звинувачувати інших у брехні. Але частіше батьківський гнів обрушується на голову підлітка. І він буває воістину страшний, бо початий «розбір польотів» найчастіше закінчується з'ясуваннями відносин з криками, звинуваченнями і, можливо, биттям дитини. Але найжахливіше, що в більшості випадків це не допомагає, а тільки посилює ситуацію. Адже в такі хвилини дорослі проваджені емоціями і бажанням «скоріше б цей кошмар скінчився». А причина вчинку так і залишається за бортом скандалу. 

Одна з основних скарг, що стосуються крадіжки дітьми, - крадіжка грошей. Що ж штовхає підлітків приступити норми моралі і почати красти? Одна з найбільш частих причин - брак коштів у підлітка для своїх потреб. Він ще досить малий, щоб заробляти самому. І він все ще залежний від батьків. Часто батьки вважають, що дитині взагалі не потрібні гроші, або потрібні в дуже обмежених кількості (максимум на сніданки в школі). До того ж підліток хоче виглядати в очах однолітків самостійним, сам розпоряджатися грошима і вирішувати, що і коли купувати. Однак у нього ще немає реального вміння раціонально витрачати кошти. І коли гроші закінчуються в самий невідповідний момент, підліток може зважитися трохи взяти з гаманця батьків. 
Деякі з підлітків не хочуть відставати від інших щодо наявності благ і речей. Так дитина може, наприклад, пристрасно бажати комп'ютер (ролики) або ходити кожен день з компанією в комп'ютерний клуб. Але при цьому їй в голову не приходить враховувати матеріальні можливості своєї сім'ї. Це так само може штовхнути дитину на крадіжку грошей, щоб отримати бажане. Багато хто з підлітків дезорієнтований щодо купівельної спроможності різних купюр і того, скільки сил витрачається на їх заробляння. Дитині здається, що гроші завжди є в гаманці батьків, і вона не задається питанням, на що відкладені кошти і чому не витрачаються (або витрачаються ощадливо). Дитина бачить, що в інших сім'ях запросто можуть виділити велику суму без шкоди для бюджету сім'ї. Це дещо збиває з пантелику, особливо молодших підлітків. І тоді дитина може не замислюючись взяти гроші без дозволу, щоб купити привабливу для неї річ. 

Так само на крадіжку штовхає підлітка і його оточення. Якщо у дитини кишенькових грошей менше, ніж у друзів, то її можуть засміяти, або куди гірше - вигнати зі своєї компанії. Іноді підліток настільки сильно хоче утвердитися у своїй компанії і бути не гірше інших, що йому нічого не залишається, як почати «запозичення грошей» в інших (або з батьківського гаманця). Найчастіше подібне трапляється, якщо батьки дитини дотримуються твердої позиції не давати грошей або давати дуже обмежено і питати на що вони витрачені. А іноді за допомогою грошей (або куплених на них речей) підліток намагається вирішити свої психологічні проблеми, наприклад, такі як, підвищення свого статусу серед однолітків чи «покупки» гарного до себе ставлення. 

Спровокувати крадіжку грошей або інших цінних речей може відсутність близькості і довірчих відносин всередині родини, деяка дистанційованість або недолік емоційної уваги з боку дорослих. Таким способом дитина підсвідомо хоче привернути до себе увагу, нехай навіть негативно. 

Іноді причиною крадіжки може стати недостатня ієрархія соціальних норм у свідомості підлітка. Зазвичай, це трапляється з дітьми, батьки яких ще з дитинства пред'являють дитині багато заборон. Коли заборон буває занадто багато для засвоєння, то в її голові не встигає засвоюватися, які з правил головні, а які можна іноді порушити. Тому підліток може оступитися внаслідок незнання чи нерозуміння соціальних правил. 

Ставлення до грошей і майна в нашій країні так само впливає на свідомість дитини. Що може відкластися у свідомості дитини, якщо кожен день по телевізору вона чує, що крадуть мільйонами, що країну розкрадають, і нікого покарання за це ніхто не отримує, і винних не знаходять? Адже не спійманий - не злодій. 

Є й небезпечні причини крадіжок. Одна з них - коли гроші у підлітка вимагають інші, більш старші хлопці чи дiвчата (або дорослі). Не всяка дитина про це розповість своїм батькам. А ось деякі відкладені суми і речі з квартири почнуть пропадати (а іноді і з квартир друзів). Причому, підліток намагатиметься робити це якомога більш непомітно, тому що вимагач не зупиниться, а отже, красти доведеться постійно. Але навіть притиснута до стінки дитина, що віддає гроші, не відразу розповість причину, що спонукала її красти. Освідчитися для неї буває куди страшніше, ніж продовжувати платити данину. Підлітки також можуть почати красти, коли гроші потрібні їм для покупки наркотиків чи алкоголю. 

Як можна вберегти підлітка від невірного кроку? Розрахуйте разом з підлітком, скільки йому по мінімуму потрібно грошей на тиждень, і давайте трохи більше. Це допоможе йому планувати свій бюджет і позбавить від постійного жебракування грошей на дрібниці. Але, даючи кошти на особисті витрати, не змушуйте дитину звітувати за них (скільки і на що витрачено). На те вони й особисті гроші. 

Хороший метод дати підлітку можливість мати свої гроші - дати йому їх заробити. Якщо ви зможете йому в цьому допомогти, це буде одним з кращих виходів. Маючи свої власні, особисто зароблені гроші, підліток почне ставитися до них більш дбайливо. Він буде знати, як важко вони здобуваються і навряд чи захоче забирати їх у інших. Нехай життєвим принципом вашої дитини стане «заробити», а не «заволодіти». 

Розкажіть дитині про сімейний бюджет, і як ви його плануєте. Увімкніть підлітка в обговорення і планування покупок. Зберіться всією сім'єю на початку місяця (коли всі отримають свої гроші: зарплати, пенсії, стипендії) і спільно вирішiть, скільки і на що в цьому місяці буде витрачено грошей. Сюди включається і оплата квартири, транспорту, харчування, покупок речей, і особисті кошти для кожного члена сім'ї. Для наочності все можна розкласти по конвертах. Беручи участь в таких обговореннях, підліток буде бачити, куди і на що витрачено фінанси, а, значить, вчитися реальному відношенню до грошей. Це може вберегти його від бажання взяти енну суму без дозволу. Адже він буде знати, на що вона відкладена. 

Якщо дитина стала приносити додому чужі речі, не треба влаштовувати розглядів, знайшов їх підліток чи вкрав. Правильніше буде просто заборонити їх використання підлітком. Іноді річ, дійсно, дають поносити друзі. Серед подружок часто відбуваються обмін кофточками. Це створює ілюзію у дитини, що гардероб постійно змінюється при тому, що нічого не купується. Такі речі слід повернути їх господарю. Постарайтеся вселити дитині, що речі - індивідуальні для використання, як зубна щітка або гребінець. У кожного вони повинні бути свої. Можна, при нагоді, щось взяти у родичів, але не у чужих людей. І домовтеся з дитиною: коли їй захочеться обновку, нехай скаже. Будуть гроші - ви неодмінно її купите. Або візьміть за правило: кожен сезон (а їх всього 4 на рік) купувати своїй дитині одну нову річ (природно, за її вибором). Це позбавить підлітка від вічних «мама, купи мені...». 

Будьте уважні до потреб своєї дитини. Дорослі, зазвичай, купують собі самі все, що їм потрібно. Підлітки ж позбавлені такої можливості в силу матеріальної залежності від батьків. Якщо дитина дуже хоче придбати якусь річ, почніть разом з нею відкладати на цю покупку гроші. Адже тоді дитина буде бачити, що батьки щиро допомагають її мрії здійснюватися (хай навіть не так швидко, як того хочеться). Тоді у неї навряд чи виникне бажання засмучувати рідних краденим внеском у цю справу. 

Виховуйте в дитині чутливість до вимог того соціального середовища, в якому вона знаходиться. Адже соціальна дезорієнтація може послужити причиною багатьох проблем: від невміння правильно будувати відносини з оточуючими до грубого порушення соціальних норм (у тому числі вандалізму та крадіжок). 

Пам'ятайте, що частіше за все в тому, що діти крадуть, винні самі дорослі. Нещирість, обмани по дрібницям, атмосфера недовіри і неправди в родині - все це призводить до нечесності самої дитини. Вона починає вважати, що так жити - єдино правильно. А при такій внутрішній установці і до злочину моральних норм недалеко. І при цьому, підліток не буде відчувати докорів сумління, бо в його родині всі живуть так. 

Постарайтеся бути максимально чесними зі своїми дітьми. Вирісша в атмосфері довіри дитина рідко коли опуститься до крадіжок. Адже вона знає, що може розповісти про свої потреби батькам, а вони її спокійно вислухають і допоможуть. Знаходьте час для спілкування з підлітком, розмовляйте з ним про проблеми, які його хвилюють, радьтеся з ним, включайте максимально в життя сім'ї. 

Що робити, якщо дитина вже оступилася? Як вже було сказано, силові заходи - це тільки вихід негативних емоцій, страху і безсилля дорослих, але не вихід із ситуації. Після такої міри покарання підліток віддаляється від батьків. А його думки починають займати не моральна сторона вчинку, а сума, яку потрібно вкрасти в наступний раз, але так, щоб не бути спійманим. Озлобленість дитини в такому випадку може призвести до повторного злодійства, як способу помсти за приниження. Іноді підліток вибирає для цього кримінальний шлях, притягаючи до себе і батькiв ще більшу біду. Постарайтеся стримати свої перші пориви гніву, як би важко вам не було. 

Вибрати найбільш правильне рішення, як себе вести в такій ситуації вам допоможе розуміння мотиву, який рухав підлітком при крадіжці. Серйозну розмову з дитиною про її вчинок краще провести, коли перша хвиля обурення і гніву вляжеться. Адже в пориві гніву можна наламати багато дров. У цій розмові важливо без зайвих емоцій і різких висловів дати зрозуміти, що провина сильно засмутила і стурбувала батьків. Постарайтеся з'ясувати у підлітка причини, що спонукали його оступитися. Проговорiть з ним, що потрібно зробити, щоб це більше ніколи не повторилося. Головне в цій розмові - не залякати підлітка, а ще раз донести до його свідомості, що можна робити, а що ні. 

При подібнiй розмові не кидайте дитині фрази типу «тепер ти станеш злодієм», це може мимоволі запрограмувати її на подальшi правопорушення. Краще вживайте фразу «мене дуже засмучує, як таке могло статися з тобою, чесною і порядною людиною». Подібне висловлювання покаже підлітку, що до нього продовжують добре ставитися і не таврують ганьбою. До того ж подібною фразою виражається і ваше ставлення до того, що трапилося. І пам'ятайте: у ваших словах може звучати осуд вчинку, але не самої дитини! 
Якщо дитина взяла із сімейної скарбнички значну суму, це призведе до обмеження всіх. Підлітку кажуть, що віднесені ним гроші були відкладені на такий-то захід (або купівлю того-то), яке значимо для дитини. Тому протягом деякого часу, поки сума знову не набереться, вся родина буде змушена відмовитися від... (і далі перераховуєте від чого відмовляється сім'я). Необхідною умовою має бути відчутність цього позбавлення для винного. Наприклад, відмова від щотижневих спільних виходів на роликах або оплати за інтернет (якщо тільки інтернетом користується не лише підліток) і т.п. Дитина повинна зрозуміти, що проступок стосується не тільки її самої, він зачіпає всю сім'ю.

Профиль



















Наш опрос

    Оцініть мій сайт
    Всього відповідей: 27
 
Використовуються технології uCoz