Якщо Вам набридла реклама на нашому сайті вастановіть будь-ласка у Вашому браузері AdBlock! Оберіть свій браузер: Opera, GoogleChrome, Mozilla Firefox
Наш Центр приносить вибачення за незручності зв'язані з рекламними банерами на нашому сайті. Ведуться роботи по вирішенню цих проблем

Меню сайта


"Жили-були дві жінки.

Одну ти майже не згадуєш сьогодні,

а другу називаєш мамою.

Дві різних долі, у причетності до яких – твоя.

Перша подарувала тобі життя,

друга наповнила його змістом.

Одна дала тобі корені, інша – ім’я.

Одна почула твій перший крик, інша висушила сльози.

Одна нагородила тебе талантом,

інша запропонувала мету.

А тепер ти ставиш вічне запитання:

«Плід чого я – роду чи виховання?»

«А ні те, а ні інше, дитя моє.

Просто все від двох різних форм любові…»



Надання дитині статусу дитини-сироти або такої, що позбавлена батьківського піклування, має правові наслідки – порушується конституційне право дитини на сімейне виховання та батьківське піклування, а отже, і одне з базових прав дитини, проголошене таким міжнародним документом, як Конвенція ООН про права дитини, що була ратифікована Україною 27.09.1991 р. Стаття 20 зазначеної Конвенції проголошує, що «дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або, яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особистий захист і допомогу, що надаються державою».
З метою належного захисту прав дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, Сімейний кодекс України регулює питання влаштування цієї категорії дітей, зокрема шляхом усиновлення, встановлення опіки чи піклування.
Одним із напрямів вирішення проблем соціального сирітства в країні є створення інститутів сімейного влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу як альтернативних  інтернатним закладам форм виховання.
Юридично інститут прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу в Україні закріплений Законами України від 26.04.2001 р. №2402-111 «Про охорону дитинства» та від 13.05.2005 р. №2342-1V «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», де визначено статус таких принципово нових форм влаштування дітей. Практичні механізми створення та діяльності цих соціальних інститутів визначено Положенням про прийомну сім`ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 р. №565, Положенням про дитячий будинок сімейного типу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 р. №564.

Сімейні форми виховання дітей – сиріт
та дітей, позбавлених батьківського піклування

Усиновлення
Усиновлення - це прийняття усиновлювачем у свою сім`ю дитини на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення провадиться в інтересах дитини для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
Усиновлення – це юридичний акт, унаслідок якого відносини між дитиною і усиновлювачем та його родичами встановлюється не на певний строк, як, наприклад, при встановленні опіки та піклування над дітьми, а назавжди. Тому закон надає дуже важливе значення юридичному оформленню усиновлення, встановлюючи правило, згідно з яким воно має здійснюватися не тільки за заявою особи, яка бажає усиновити дитину, а й на підставі рішення суду.

Опіка та піклування над дітьми
Опікою та піклуванням вважають систему способів, спрямованих на забезпечення діяльності органів опіки та піклування, опікунів та піклувальників з виховання малолітніх і неповнолітніх дітей, а також захисту прав і законних інтересів цих дітей.
Встановлення опіки та піклування – це влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у сім`ї громадян України, які перебувають, переважно, у сімейних, родинних відносинах з цими дітьми-сиротами або дітьми, позбавленими батьківського піклування, з метою забезпечення їх виховання, освіти, розвитку і захисту їх прав та інтересів.
Опіка та піклування встановлюються над дітьми, які залишилися без батьківського піклування: опіка – над малолітньою дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування – над неповнолітньою дитиною у віці від 14 до 18 років.
Різниця між опікою і піклуванням визначена тим, що дитина віком до 14 років (малолітня особа) має часткову цивільну дієздатність і опікун здійснює захист прав та інтересів такої дитини від її імені. У віці від 14 до 18 років (неповнолітня особа) дитина набуває неповної цивільної дієздатності, що передбачає розширення  її прав – можливість самостійно розпоряджатися особистими доходами, результатами інтелектуальної, творчої діяльності, здійснювати інші фінансові операції за наявності згоди батьків або піклувальників.
Опікою та піклуванням вважають систему способів, спрямованих на забезпечення діяльності органів опіки та піклування, опікунів та піклувальників з виховання малолітніх і неповнолітніх дітей, а також захисту прав і законних інтересів цих дітей.
Якщо Ви виявили бажання взяти на виховання в свою сім’ю дитину, яка не перебуває з Вами у родинних відносинах – законодавство України може запропонувати Вам оформити іншу форму сімейного виховання – прийомну сім’ю або дитячий будинок сімейного типу.

Прийомна сім`я
Прийомна сім`я – це сім`я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, від одного до чотирьох дітей на виховання та спільне проживання. 
Діти, уражені ВІЛ-інфекцією, можуть влаштовуватися для виховання та спільного проживання у прийомній сім'ї за наявності відповідних висновків органів опіки та піклування і закладів охорони здоров'я, а їх загальна кількість не повинна перевищувати чотирьох осіб. 
 Функціонування прийомних сімей регулюється Положенням про прийомну сім`ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №565 від 26.04.2002 р.)
Дитячий будинок сімейного типу
Дитячий будинок сімейного типу (далі – ДБСТ) – це окрема сім`я, яка створюється за бажанням подружжя або окремої особи (батьки-вихователі), які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Функціонування ДБСТ регулюється Положенням про дитячий будинок сімейного типу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №564 від 26.02.2002 р.

Хто може бути прийомними батьками, батьками – вихователями? 
Прийомними батьками можуть бути особи, які перебувають у шлюбі, і бажають взяти на виховання дитину – сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування. 
Батьки – вихователі – це особи, які беруть на виховання та спільне проживання дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Вони є особами, які заміняють батьків, законними представниками своїх вихованців і захищають їхні права та інтереси на підприємствах, в установах, організаціях, в органах державної влади, у тому числі судових, несуть персональну відповідальність за життя, здоров`я, фізичний  і психічний розвиток дітей. Проте ці повноваження не можуть користуватися всупереч інтересам дитини.

Підготовка прийомних батьків та батьків-вихователів
Кандидати на створення прийомної сім`ї та ДБСТ в обов’язковому порядку мають пройти навчання, спрямоване на формування усвідомленого ставлення батьків до соціальної ролі вихователів дитини-сироти. Організація та проведення навчання покладається на спеціалістів обласних центрів соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді із залученням спеціалістів з питань психології, педагогіки, медицини тощо, за програмою, затвердженою Міністерством у справах молоді та спорту.
За результатами підготовки батьки отримують довідку про проходження навчання, що є однією з обов’язкових умов юридичного оформлення прийомних сімей та ДБСТ.

Хто  не може бути прийомними батьками, батьками – вихователями? 
Не можуть бути прийомними батьками, батьками-вихователями особи:
- визнані в установленому порядку недієздатними чи обмежено дієздатними;
- позбавлені батьківських прав за рішенням суду;
- колишні опікуни  (піклувальники, усиновителі), позбавлені права на це через неналежне виконання покладених на них батьківських обов’язків;
- які за станом здоров’я не можуть виконувати обов’язки щодо виховання дітей (інваліди 1 і 11 групи, які, за висновком медико-соціальної експертної комісії, потребують стороннього догляду, особи, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, у яких офіційно зареєстровані асоціальні  прояви, схильність до насильства);
- із якими на спільній житловій площі проживають члени родини, котрі мають глибокі органічні ураження нервової системи, хворі на СНІД (крім сімей, які беруть на виховання дітей, уражених ВІЛ-інфекцією), відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, у яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, схильність до насильства.
Крім зазначених вище обмежень, прийомними батьками не можуть бути особи, які не мають достатнього матеріального забезпечення (середньомісячний сукупний дохід на кожного члена сім’ї, обчислений за останні шість календарних місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення прийомної сім’ї, не може бути менший ніж рівень забезпечення прожиткового мінімуму, встановлений законодавством)  та не пройшли курс підготовки кандидатів у прийомні батьки.

Які документи необхідно підготувати кандидатам
у прийомні батьки, батьки-вихователі?
Кандидати у прийомні батьки подають до міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді такі документи:
- заява кандидатів у прийомні батьки про утворення прийомної сім’ї;
- копії паспортів кандидатів у прийомні батьки;
- довідка про склад сім’ї;
- копія свідоцтва про шлюб;
- довідка про стан здоров’я кандидатів у прийомні батьки та членів сім’ї, які проживають разом із ними (довідка про відсутність хронічних захворювань, обстеження нарколога, венеролога, психіатра);
- довідка про доходи потенційної прийомної сім’ї;
- довідка про проходження навчання кандидатів у прийомні батьки;
- письмова згода всіх повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом із кандидатами у прийомні батьки, на утворення прийомної сім’ї, засвідчена нотаріально;
- рекомендація центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо включення їх у 
      банк даних про сім'ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних 
      батьків, батьків-вихователів; 

Які права та обов’язки прийомних батьків та батьків-вихователів?
 Батьки – вихователі та прийомні батьки мають право:
- захищати дитину, її права та інтереси;
- на першочергове усиновлення дітей, які перебувають на вихованні та утриманні у їхніх сім’ях;
- брати участь у вирішенні питання управління  майном дитини;
- отримувати інформацію від органів опіки та піклування повної інформації про дитину, її біологічних батьків, стан здоров’я дитини, рівень та особливості розвитку дитини;
- самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням рекомендацій спеціалістів 

Батьки – вихователі та прийомні батьки зобов’язані:
- захищати права та інтереси дітей, бути їхніми представниками в установах та організаціях;
- створити належні умови для всебічного гармонійного розвитку дітей;
- піклуватися про здоров’я, фізичний, психічний та моральний розвиток, навчання дітей, готувати їх до праці, готувати їх до самостійного життя;
- забезпечувати проведення двічі на рік медичного обстеження дітей лікарями-спеціалістами та виконувати їх рекомендації;
- забезпечити здобуття дітьми освіти, стежити за навчанням, розвитком дітей у навчально-виховних закладах, підтримувати зв’язки з учителями та вихователями;
- займатися розвитком здібностей дітей, у тому числі залучати їх до занять у позашкільних навчальних закладах;
- не перешкоджати спілкуванню з її рідними батьками, поверненню дитини у разі поновлення їх у батьківських правах, звільнення з місць позбавлення волі та в інших випадках, якщо це не суперечить інтересам дитини і не заборонено рішенням суду;
- співпрацювати зі службою у справах дітей, центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, залучати спеціалістів до вирішення проблемних питань;
- повідомляти вказані вище служби у разі виникнення несприятливих умов для утримання, виховання та навчання дітей.
  Батьки – вихователі та прийомні батьки виконують свої обов’язки стосовно дітей до досягнення ними до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації - до його закінчення, але не пізніше досягнення ними 23-річного віку. 
 
Чи мають діти, влаштовані у прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу , право на спілкування з біологічними батьками?
При влаштуванні дітей у прийомні родини, дитячі будинки сімейного типу сімейних правовідносин не виникає. Прийомні діти та діти-вихованці мають право підтримувати особисті контакти з біологічними батьками та іншими родичами, якщо таке спілкування не суперечить інтересам дитини і не заборонено рішенням суду. Форми таких стосунків визначаються органами опіки та піклування на підставі аналізу існуючих взаємин і причин, через які дитина втратила батьківську опіку, за погодженням із прийомними батьками чи батьками – вихователями та за участю центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. 

Чи втрачають діти – сироти та/або діти, позбавлені батьківського піклування, влаштовані у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, 
пільги і державні гарантії, які передбачені законодавством  
Діти, які виховуються у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сімях, не втрачають статусу дитини – сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування.
За прийомними дітьми та вихованцями дитячого будинку сімейного типу зберігаються пільги і державні гарантії, передбачені законодавством для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування    (п. 4 Положення  про прийомну сім'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. N 565; п. 8 Положення  про дитячий будинок сімейного типу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. N 564).
У випадку, якщо за дитиною закріплено майно та житло, воно зберігається до досягнення нею повноліття, відповідальність за його збереження покладається на органи опіки та піклування за місцем знаходження майна.
За дітьми зберігаються раніше призначені аліменти, пенсії, інші виплати, які перераховуються на їхні особисті рахунки. За прийомними дітьми та дітьми – вихованцями залишаються всі пільги, встановлені законодавством для дітей – сиріт та дітей, позбавлених
 батьківського піклування. 

Чи передбачено чинним законодавством пільги на поліпшення житлових умов у разі створення прийомної сім’ї чи дитячого будинку сімейного типу?
Однією з визначальних умов створення дитячого будинку сімейного типу є надання родині відповідної житлової площі. Тобто після ухвалення рішення про створення дитячого будинку сімейного типу батькам – вихователям позачергово надається індивідуальний житловий будинок або багатокімнатна квартира відповідно до норм, встановлених законодавством. Надане у користування житлове приміщення повинно бути обладнане необхідними меблями, побутовою технікою тощо. Користування наданим житловим приміщенням здійснюється у порядку, встановленому законодавством для користування службовими приміщеннями. Законодавець, передбачаючи такі норми, прагне забезпечити нормальні умови для розвитку дітей-вихованців. 
При створенні прийомної сім’ї пільги на поліпшення житлових умов не передбачено. Прийомні батьки беруть прийомних дітей на власну житлову площу за наявності відповідних санітарно – гігієнічних та побутових умов (п. 3 Положення  про прийомну сім'ю). Тобто однією з умов створення прийомної сім’ї є відповідні житлові умови, що дають змогу забезпечити прийомній дитині індивідуальне місце проживання.

Чи передбачено матеріальне забезпечення утримання дітей у прийомних сім’ях
та дитячих будинках сімейного типу

Особливістю діяльності дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей є державне фінансування такої родини на утримання прийомних дітей та дітей – вихованців. Щомісяця виділяються кошти на харчування прийомних дітей, придбання для них одягу, взуття, м’якого інвентарю, лікарських засобів, предметів особистої гігієни, іграшок, книжок тощо відповідно до норм, визначених законодавством для утримання дітей – сиріт і  дітей, позбавлених батьківського піклування. 

Дати визначення поняття «соціальне супроводження»
Особливістю функціонування прийомної сім’ї та дитячого будинку сімейного типу є наявність державної соціальної підтримки, що реалізується у формі соціального супроводження. Соціальне супроводження здійснюється стосовно дітей, які перебувають на вихованні у прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу. Соціальне  супроводження  прийомних  сімей  та   дитячих будинків сімейного типу це робота, що передбачає здійснення фахівцем  (або  групою  фахівців)  центру соціальних  служб  для  сім'ї,  дітей  та  молоді заходів,  спрямованих на забезпечення належних умов функціонування прийомної сім'ї,  дитячого будинку сімейного типу, зокрема надання соціальних послуг.  
До вирішення проблем сім'ї в ході здійснення соціального супроводження  можуть залучатися за їх згодою спеціалісти з різних сфер  діяльності,  які  є  працівниками  служб  у  справах  дітей, відділів  охорони здоров'я, освіти, праці та соціального захисту населення, інших підприємств, установ, організацій тощо (лікарі, юристи, психологи та ін.) 
Об'єктами соціального супроводження є:  прийомні діти;  діти - вихованці дитячого будинку сімейного типу; прийомні батьки;  батьки-вихователі; рідні діти прийомних батьків та батьків-вихователів; інші особи (члени сім'ї), які спільно проживають з прийомними батьками, батьками-вихователями. 

Які завдання вирішуються у ході соціального супроводження
  Основними     змістовними     складовими     соціального супроводження є:
   -  створення та  підтримка  позитивного соціально-психологічного клімату в сім'ї;
   -  адаптація дитини в нових умовах;
   -  підтримка контактів дитини з її біологічними родичами;
   -  підготовка дитини  до  виходу  з  прийомної  сім'ї,  дитячого будинку сімейного типу, в тому числі і до самостійного життя. 

Профиль



















Наш опрос

    Оцініть мій сайт
    Всього відповідей: 28
 
Використовуються технології uCoz